Шлях до насіння

Роман, створений для того, щоб спостерігати і детально описувати людську душу, всі ті незліченні частинки, що щодня атакують свідомість. Бракує присутності оповідача, який скрізь і описує деталі. Здається, що персонажі живуть у метушливому світі, оточені людьми, але також і самотністю...

Ми чуємо лише «внутрішній монолог», тобто лише голос персонажів, які реагують на зовнішні та внутрішні подразники, що переслідують один одного – наче б говорив сам мозок.