Історії цивілізації

«Історії цивілізації» Мімози Ахметі — короткі поетичні тексти, але не в їхньому традиційному розумінні. Ця авангардна албанська поезія робить поезію прозою, але уникає опису відчуттів чи пейзажу, природного чи міського. Вона також відходить від традиційної розповіді й зупиняється на монологу з самим собою як на діалозі з незнайомцем.

Вона сидить десь, але без стільця, пише, але не користуючись руками, дивиться, але не використовуючи очей, говорить, але ні до кого, відчуває запах повітря, але не використовуючи ніздрів, кохає і займається сексом, але не використовуючи тіла. Почуття не беруть жодної участі в роботі письменниці, окрім чуттєвості его, що розчиняється в невизначеності. Цей образ постав переді мною, поки я читав «Історії цивілізації». Вони цивілізують наш мозок, який покривається цвіллю від реальних образів чи конкретних предметів.

У цих історіях і образах ви не знайдете того, чого шукаєте, тож, якщо вирішите прочитати цю книгу, спробуйте посидіти без стільця.