Терма гуманітарі як слово бомбардування

Службовець гуманітарної місії на африканському континенті випадково стає свідком бомбардування, таке ж трагічне, як і гротескне. Він прагне написати статтю для газети “The New York Times” відразу після завершення місії та повернення до рідного міста; “середземноморське місто, яке, здається, живе цілим у картині Моне”. Але звідки йому знати, що й там, у рідному місті, на нього чекає “розбомблена картина”…

Після роману “Бульвар зірок” “Терма гуманітарі як слово бомбардування” — ще один сарказмівий твір авторки Арлінди Гума, який викриває бюрократичну короткозорість міжнародних організацій у країнах третього світу.Фікшн, побудований на реальній події, яка дивним чином залишилася поза увагою міжнародної громадськості.Твір, який аж ніяк не щадить іронії та чорного гумору, а також суб’єктивізму глобальної геополітики.

Роман пронизує ще одна, не менш важлива лінія, яка огортає вас делікатною атмосферою, туманом, невідомими міражами, “ніби уламки зіткнення кількох епох одна з одною”, які герой намагається розгадати… Тим часом інший туман, кохання, яке, здається, сіло на поїзд, що не поспішає відправлятися, супроводжує його “з далеким смутком”, що переходить і в очі статуй його «імпресіоністського» міста. “Вони могли не мати кінцівки, можливо, деякі, навіть могли не мати голови, але смуток завжди був би поруч, збуджуючи хвилювання.”

Два сюжети роману в одному… і нитка, поїдена часом, що тримає їх разом…“з блиском безодень”…