Коротка теорія про подорож і про пустелю

Коротка теорія про подорож і про пустелю є справжнім викликом більшості прийнятих правил у нашій літературі щодо форми оповідання. Усі оповідання цього тому охоплюють увесь широкий людський досвід, поміщаючи нас у кожен куточок світу, від засушливих берегів Середземномор'я до сторінок геніального сербського письменника Милорада Павича: це і є вся подорож. Завдяки надзвичайно гнучкій прозі, блукаючому стилю письма, що пристосовується до різних духовних, фізичних чи уявних місць кожного оповідання, і крихкій індивідуальності його персонажів, Crusat-i веде ці знесилені персонажі до прірви страху, сумніву і бажання, що складають сучасний світ.

Вони чекають, шукають або досліджують можливість відкриття, яке не доходить до їхнього заціпенілого теперішнього, хоча, як не дивно, вони здаються нездатними на будь-яку корисну дію, за винятком, можливо, спокусливої Лени, яка пише нам із плинного світу мрій. Як каже есуфійська містика, душа прагне змін, і тому нерухомість рівнозначна повільній смерті, що стежить за нами всюди, переслідуючи нас другорядними дорогами, порожніми стоянками чи готелями, повними туристів. Це пустеля реальності, де, щасливі ми чи ні, ми є рабами, так що доля чи випадковість (незначна подія, втрата почуттів на нудистському пляжі, авіакатастрофа, яка ніколи не сталася) — це те, що, як якийсь вибух, оголює нам справжнє обличчя нашої самотності.