Тим, кому достатньо малих речей

Тому я хотів, щоб моя поезія жила в серці батьківщини, як давня рана, що час від часу болить, неминуче пробуджує спогади, обриває радість прямо посеред усмішки, штовхає до самотності, до роздумів про життя, до молитви Богу в цій країні, де про поетів згадують лише тоді, коли вони помирають, і пам'ятають їх лише в річниці народження та смерті.