Хмари з штанами

У цих віршах Маяковський замість м'якого почуття дає нам серце, що горить «як дім у полум'ї». Замість традиційної лірики він кидає нам розірваний, ламаний рядок, який дихає із задишкою часу. Це не лірика для солодкого смакування, а поетичний акт, з яким треба зіткнутися. Вона змушує читача думати, що й мова, як і світ, може розпастися і бути переосмисленою з самого початку.