Зв'язки

Що ми залишаємо позаду, коли покидаємо когось? Дім, сім'ю, минуле, ідею майбутнього, нашу найгіршу фотографію, вкарбовану в очах людини, яку ми любили? Ми проживаємо життя, розбиваючи вази й склеюючи уламки, щоб обманювати себе, що вони нові. Намагаємося рідко озиратися назад, адже час давати звіт — це час збитків, смішний і виснажливий. Доменіко Старноне написав надзвичайно зворушливу і правдиву книгу. Розповідь у трьох голосах про приховані сили, що тримають шлюб навіть після згасання кохання.

«Якщо вас це вже не цікавить, шановний пане, нагадаю: я ваша дружина.» Так починається лист, який Ванда пише чоловікові, що пішов з дому, залишивши її з тягарем без відповідей і клубком гніву, що чекає вибуху.

Вони одружилися молодими, на початку шістдесятих, із прагненням незалежності, але згодом світ навколо них змінився, і мати сім'ю на утриманні у тридцять років більше виглядає ознакою відсталості, ніж незалежності. Тож він переїжджає до Риму, захоплений чарівністю незнайомої дівчини, з якою дні минають легко, тоді як дружина в Неаполі з дітьми міряє тишу, що поширюється аж до спотворення. Чим ми готові пожертвувати, щоб не відчувати себе в пастці? Що втрачаємо, коли вирішуємо повернутися за своїми слідами? Чому немає нічого крайнішого за залишення, і водночас немає нічого тіснішого за невидимі зв'язки, що тримають людей разом? Доменіко Старноне подарував нам історію втечі та повернення, історію всіх невдач: тих, що здаються непереборними, і тих, що супроводжують нас усе життя.

Доменіко Старноне (Неаполь, 1943) довго працював учителем і опублікував низку романів та оповідань про шкільне життя, які також слугували сценаріями для фільмів і телесеріалів. Він лауреат премії Стреги за роман Via Gemito (2001). Також опублікував романи Labilità (2005, премія Кастільйончелло), Prima esecuzione (2007), Fare scene (2010), Spavento (2009, премія Комізо), Autobiografia erotica di Aristide Gambía (2011) та Scherzetto (Supercoralli 2016 і ET Scrittori 2017). Роман «Lidhëse» перекладено понад 15 мовами світу.