Інтерв'ю з самим собою

Після тисячі з чимось днів я повернувся знову на батьківщину. Тисяча з чимось днів і вир національних та міжнародних подій. Я повертався в кайданах до своєї закутої батьківщини… Кроки, які я робив, дії, які виконував, і рядки, які створював, мені ніхто не нав'язував, але це було моє життя, моя мрія, моя боротьба, моя радість…

Я писав як поет, як журналіст і як письменник, намагаючись якомога менше підкорятися вимогам і правилам творчості того часу, але мене жорстко критикували, позбавили права на видання, а деякі з моїх творів перетворили на макулатуру, не випустивши в обіг, і таким чином відмовили мені в радості творчості. Для митця це рівнозначно смерті. Це був інший вид ув'язнення та ізоляції: мовчання…

“Він вирішив повернутися каменем у свою країну. Тепер він стоїть на тому місці, звідки колись, ще дитиною, дивився на світ за горизонтом моря, мріючи про пізнання, вдягнений у мантію надії, бо світ був такий великий, якщо дивитися здалеку, що не могло не бути місця для людей, які житимуть у ньому….”