Фабрикація згоди через медіа-політику

Усі відповіді на дилематичні питання, які ми ставимо собі щодо свободи медіа, можна знайти в цій книзі. Навіть конкретні випадки фабрикації суспільної думки за допомогою медіапропаганди.

У цій книзі двох з сьогодні дуже відомих у світі авторів, Едварда С. Германа та Ноама Хомського, аналізується, що медіа: «є ефективними та потужними ідеологічними інституціями, які виконують пропагандистську функцію на підтримку системи, спираючись на сили ринку, внутрішні припущення та самоцензуру, і без відкритого примусу, за допомогою пропагандистської моделі комунікації»。

У країнах, де важелі влади знаходяться в руках державної бюрократії, монопольний контроль над медіа, часто доповнений офіційною цензурою, робить зрозумілим, що медіа служать крайнім інтересам домінуючої еліти. Набагато важче помітити пропагандистську систему в дії, коли медіа приватні та відсутня офіційна цензура. Це особливо справедливо там, де медіа активно конкурують, періодично атакують і викривають злочини корпорацій та урядів, і агресивно позиціонують себе як речники вільного слова та загального інтересу спільноти.

Неочевидним (і залишається недискутованим у медіа) є обмежений характер таких критик, велика нерівність у розпорядженні ресурсами та її вплив як на доступ до системи приватних медіа, так і на поведінку та результати її роботи.