Dashuria, fantasia

Роман «Dashuria, fantasia» (різні традиційні бойові ігри, алжирська верхова їзда) — це історичний парад, діалектика між писемним (французькою) і усним (арабською) мовленням, дослідження природи алжирської ідентичності, а також «внутрішня археологія». Цей історичний парад починається із захоплення Алжиру в 1830 році і триває до Війни за незалежність (1954–1962).

Djebar спирається на архіви та свідчення очевидців, написані в той час митцями, офіцерами, публіцистами та різними невідомими солдатами. Ці епізоди описують акти варварства, вчинені французами, які винищили цілі племена, а також індивідуальні переживання, що підкреслюють гордість і неперевершену хоробрість алжирців перед загарбником. Роман детально передає атмосферу, кольори, шум цих історичних подій, а також присутність і психологію історичних персонажів.

Оповіді жінок detально відображені в романі. Слова, скромність, лаконічні вирази та їхній народний спосіб висловлювання: діалог між близьким і далеким минулим; між особистим і національним досвідом; між письмом і мовленням; між мовою батька і мовою матері.

Письменниця, закохана в музичність французької мови, використовує чудовий і різноманітний словник. Її стиль може відштовхнути читача, не знайомого з такою словесною надмірністю. Але результатом є надзвичайна увага до деталей, заклик до всіх органів чуття. У цьому автобіографічному пошуку все зрештою поєднується в подвійному русі: у повторному відкритті культури та природи і відкритті жіночого боку та спорідненості з арабськими жінками і її матір'ю. Роман починається з образу батька — зв'язку з французькою мовою; кінець роману — жіноча належність до алжирської культури, побудована на емоціях.