Castigat

Хоча походить від латинського виразу Castigat ridendo mores, «виправляє звичаї, сміючись над ними», який колись вивішували при вході до театрів комедії, Castigat із назви цієї книги є лише псевдонімом (pen name), під яким Ардіан Вехбіу публікував деякі з цих оповідань у журналі Peizazhe të fjalës, і під яким вони вже стали відомими, якщо не коханими, для публіки. Потреба в такій «зміні» псевдоніма виникла особливо після публікації та перевидання збірки Gjashtëdhjetë e gjashtë rrëfimet e Maks Gjerazit, збірки оповідань, які раніше вийшли здебільшого в тому ж журналі під псевдонімом Maks Gjerazi. Новий автор, хоча й відверто вигаданий, сповіщав таким чином про новий творчий проєкт, з метою використати — з роками — напруження між безпосередньою оповіддю усного мовлення, як у казках, анекдотах, афоризмах, мікрофікшн, апологах, притчах і байках, і текстом нонфікшн, що нерідко привів автора до справжнього поетичного ефекту. Розташований між самим автором і читачем, автор-персонаж Castigat слугував би потім як підказка та рамка для певних, якщо не унікальних, форм його пригод у художній літературі, паралельно з іншими, які Вехбіу досліджував у романі Bolero, а також у двох томах Zotit Shyti; і які мали б зробити можливим переосмислення відносин тексту з читачем, поза ефектом реальності, настільки вичерпаним і зловживаним класичною реалістичною прозою.